У кабінці шиномонтажу пахне чимось приємним, схожим на клей, але не клеєм. Згодом з’ясується, що це запах монтажної пасти.
Я питаю, чи не приманює він людей на шиномонтаж, але отримую відповідь, що на шиномонтаж не манить нічого, крім інстинкту самозбереження та саморізів.
Сьогодні мені, людині, яка ніколи не керувала автівкою і, чесно кажучи, не планує, доведеться трохи розібратися в автомобілях. Якщо точніше – у шиномонтажі.
“Ох, нелегка це робота, з болота тягти бегемота!” – говорив Чуковський у своїй казці “Телефон”. Якби Чуковський працював тут, він би безперечно назвав роботу “не жіночою”. Принаймні, так її називають мої нові колеги.
Перший сніг, перший лід
Зміна гуми відбувається приблизно так само, як і ввімкнення та вимкнення опалення: коли середньодобова температура повітря знижується до +8С – настає час міняти літню гуму на зимову, і навпаки.
Я приїжджаю працювати на шиномонтажі, коли середньодобова температура опускається до +7С, але опалення ще не дали. Сезон якраз починається.
Мені розповідають, що температура повітря – не єдиний показник. Потрібно враховувати дорожні умови, і вони індивідуальні для кожного водія.
Тим, хто виїжджає дуже рано, коли асфальт на дорозі не прогрітий і коефіцієнт зчеплення шин з асфальтом нижчий, треба міняти гуму вже, хто виїжджає пізніше може міняти її пізніше. Тим хто їздить пізно ввечері чи вночі – вже давно час було б її поміняти.
“Я їжджу багато вдень, тому тягну до останнього, хоча міг би собі хоч щодня двічі на день міняти“, – хвалиться власник шиномонтажу Дмитро.
Робочий процес
Перше, що мені дозволяють зробити – це втопити колесо. Воно важке і постійно спливає, а мені треба спостерігати, чи не виходять з нього бульбашки, що має свідчити про наявний прокол. Процес можна було б назвати навіть приємним, якби вода була не холодною.
Інші, коли бачать мій ентузіазм, швидко релокейтяться на курилку.
“Валєра бл*дь, я шо, казав йти?” – включається головний.
Потім мені довіряють “віджати” колесо. Найзрозуміліший, як здається моєму “внутрішньому Запоріжжю”, процес. Але це виявляється не те, про що я думала – за допомогою дивної лопатки потрібно відокремити диск від шини – і це складніше, ніж я думала.
– Це чоловіча робота, – коментують мої нові колеги.
– Не існує поняття чоловіча та жіноча робота, – натужно відповідаю їм я.
– Існує, – коротко резюмують вони.
Що виходить у мене найкраще, так це маркування шин на зберігання. Клеїти папірці на предмети я навчилася ще в дитячому садочку. Тож проблем не виникає.
Я вже вмію відрізняти зимову гуму від літньої – вона шипована. Але вгадую поки що не 10 з 10.
Далі нам доводиться зустртися із зігнутими дисками. Мені кажуть, що вади візуально можна визначити. Я нічого не бачу, але погоджуюсь.
Іноді власник автомобіля сам відчуває, що щось не так, по машині або вібраціях у кермі і просить зробити діагностику. Якщо геометрія диска порушена – здійснюються так звані дископравильні роботи.
Залізні диски вирівнюються, литі – рихтуються. Існує два способи рихтування – коли місце удару або нагрівається і видавлюється гідропресом і коли охолоджується і вистукується.
Якщо диск сильно перегріти – порушується структура металу, якщо вирівнювати гідравлічним шляхом – може полопатися, так що майстер сам на око вирішує, як йому краще робити.
Цей просунутий рівень шиномонтажу мені поки що не доступний.
Усі чекають, коли приїде червоненький Nissan Micra, тому що, на їхню думку, він мені дуже підходить.
– Ой, – засмучується власниця машинки, – Я б її помила, якби знала, що преса буде.
Ми обговорюємо з нею ковпаки на колеса, бо з ковпаками естетичніше, і, судячи з реакції, я нарешті відповідаю очікуванням місцевих клієнтів.
Ціна ями
Зварювальні роботи диска коштують від 300 грн і вище, рихтування від 250 грн і вище. Можливо таке, що знадобляться і зварювальні, і рихтувальні роботи. Сюди додається шиномонтаж. Тобто, добрячий удар може коштуватиме від 500 грн і більше.
– Як гадаєте, якщо раптом у мене щось станеться з колесом на дорозі, я зможу його поміняти? – наважуюсь запитати я своїх нових колег.
– Звісно, навіть для дівчинки це просто.
“Навіть дівчинка” йде закручувати гайки. Щоправда, поки тільки на колесах червоного Nissan. Для цього є спеціальний пістолет. Для кожного автомобіля є своє навантаження, залежить від ваги коліс та самого авто.
У середньому, замінити гуму на одному авто займає від 15 до 40 хвилин. Якщо авто до 2 тонн – його повністю піднімають на підйомник, якщо більше або з пневмопідвіскою (як Porshe Cayenne або Range Rover) – піднімають сторони автівки.
Базовий Hyundai Accent на 15-тих дисках “перевзувається” за 15 хвилин, якщо бригада не відволікається на інші автомобілі. Рекорд на цьому шиномонтажі був 11 хвилин. Ще трохи і можна в Формулу-1.
Правда про саморізи
Єдиний міф, який я чула про шиномонтаж, – це те, що працівники розкидають в окрузі болтики, щоб у них було більше роботи. І він виявляється не міфом. Тільки не болтики, а саморізи.
Як мені розповідають, є шиномонтажі, які забезпечені роботою завдяки високому рівню сервісу, а є шиномонтажі “нечесні” – які ріжуть колеса.
У ЖК поруч із нашим шиномонтажем якось уночі порізали колеса 40 машинам. Грішили навіть на моїх нових колег, але тут тільки в окрузі вісім шиномонтажів, та й зробити це міг хто завгодно.
Будь-який поріз шини – це травма. Її треба лагодити, це складно і дорого, і виправити можна лише за умови, що не були зачеплені життєво важливі органи – для гуми це “плече” – тоді вона не піддається ремонту і йде на утилізацію.
Такий ремонт називається “вулканізацією” і коштує від 500 грн і вище. В мою зміну такого не трапляється.
Серпень і січень – “мертві” місяці для цього бізнесу: у серпні всі їздять у відпустки, а в січні просто ніхто нікуди не їздить, тому що здебільшого всі п’ють.
Працівники деяких шиномонтаж сидять без роботи. Роботи немає, тож вони можуть піти в будівельний магазин, купити пачку шурупів, розкидати їх і створити в серпні аншлаг.
Саме тому власник шиномонтажу, на якому я працюю, намагається в цей час нікуди не літати: “Від невеликого розуму починають вигадувати будь-яку нісенітницю. І тоді починаються косяки. Коли ти тут на місці, то оперативно впливаєш на цю тематику. А з Єгипту шо? Ну подзвониш, скажеш “ай-яй-яй”. А так можна приїхати й у торець дати, якщо треба”.
Нелегка робота
Шиномонтаж – сезонний бізнес. Майже як з полуницею. У сезон тут працює 5 осіб на добу за умови високого завантаження, 2-3 особи – за умови низького та один майстер – не в сезон.
Завдяки гнучкому графіку працівники шиномонтажу поєднують роботу з іншими роботами. Зміна монтувальника – в середньому 30-40% від чистої каси. Оплата щоденна.
Але персоналу немає, скаржиться власник, багато хто поїхав до Європи. Так що, лиха прикупивши, але й мене тут би взяли на постійку. І якщо минулого літа зарплата в 500-600 грн на день тут вважалася нормальною, то зараз 1000 грн – вже смішні гроші. І я справді уже думаю змінити роботу. Плюс – на свіжому повітрі. Ще й чайові дають, особливо вночі.
У середньому чайових вистачає на їжу та цигарки бригаді.
“Минулого року перевзувалась машина. Ціна – 800 грн, 700 грн чаю зверху. Було таке, що підкачка коштувала 2 грн, а на чай – 198. Правда, це поодинокі випадки. Але якщо працівник вийшов, привітав клієнта, запитав, у чому проблема, добре зробив роботу, то люди залишають чай – хто 10, хто 20, хто 50 грн“, – ділиться Дмитро й одразу демонструє, як треба надавати сервіс.
– Драсьтє, а шо ми такі гарні?
– Накачайте колеса, будь ласка, – посміхається клієнтка.
– Я – ні, вони накачають, зараз дам команду. Валера, оцій дівчині гарній накачай колеса.
Скільки коштує відкрити шиномонтаж
Для цього потрібно купити чи орендувати місце, поставити МАФ чи капітальну будову, купити обладнання. Як правило, на старті купують дешеве обладнання, але не на всьому устаткуванні можна зробити преміальний сегмент гуми або дуже великий радіус.
“Фактично я так само починав. Купив комплект хорошого Китаю і через півтора року за рахунок вже зароблених коштів замінив його на Італію“, – розповідає власник шиномонтажу Дмитро.
Комплект Китаю з двох верстатів коштує близько 5-6 тис доларів, комплект з Італії – 14-15 тис доларів.
Стартовий капітал для відкриття шиномонтажу оцінюють у 50 тисяч доларів. Сюди входить МАФ у власності, гарний комплект обладнання та всі додаткові витрати.
Час окупності – від 2-х років. Та варто пам’ятати про те, що шиномонтаж – це постійні витрати. Тут постійно щось ламається і треба вкладати.
Наприклад, елементарне обслуговування обладнання чотири рази на рік – перед перевзуттям та після (літнього та зимового) – коштує від тисячі гривень за виклик майстра.
Специфіка бізнесу в тому, що більшість шиномонтажів відкривають як 2-й, 3-й, 5-й чи 10-й бізнес. Зазвичай, ним не займаються, тому прибутковість там набагато нижча.
“Будь-який бізнес буде ліквідним, якщо ним займатися. Я працюю без вихідних взагалі. У мене їх немає у природі”, – ділиться Дмитро.
Він хоче зробити домашній сервіс. Коли клієнт увечері замовляє шини, а наступного ранку вже перевзувається, при цьому він не витрачає час на доставку та інші деталі. Такий собі all-inclusive.
Скільки шиномонтаж заробляє за сезон
Є технологічний максимум, який здатна витримати і людина, і обладнання. В середньому це 40-45 машин на добу. Це пікове навантаження.
Якщо є два комплекти обладнання – це 90 машин на день. Середній чек – 600 гривень.
Таким чином, у сезон при 100% завантаженні можна заробляти 54 тис гривень на добу. Мінус 40% на матеріали, електрику, оренду – дохідна частина на добу становитиме 32 400 грн. Перевзуття триває в середньому місяць.
“Пік був кілька років тому, коли сипнув сніг 4 листопада, ніхто на нього не чекав, і клієнти готові були платити 3-4 вартості за один шиномонтаж. За стандартної ціни 500 грн платили в середньому 2 тис. Ми так взяли 2-3 машини, але потім хлопці сказали ще кілька машин – будеш сам стояти робити”, – ділиться власник.
Загалом три фрази, які я найчастіше чула на шиномонтажі, якнайкраще описують цей досвід: “Валера, бл*ть. Санько, балансуй. Аліна, киш”. Не все мені дали спробувати своїми руками. Не все, що дали – вийшло.
– Ну що, ти задоволена? – запитує в мене власник під кінець моєї “робочої зміни”.
– Я б ще щось поробила.
– Можеш помити вікна, це також частина роботи. Підтримка чистоти.
На цьому моменті розумію, що зробила достатньо.
Усі фото Дмитра Ларіна