Із самого ранку в Будинку кіно у столиці прощатимуться з видатним режисером-мультиплікатором Давидом Черкаським. Два місяці тому він переніс інсульт, і днями помер у віці 87 років, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.

“Прожити красиву старість із випивкою, щоби рукою, яка дрижить, якщо рука дотягнеться до сідниць – ущипнути, ну і так далі. Тобто ні в чому собі не відмовляти”, – це була не просто мрія, це було кредо творця. Давид Черкаський так жив і радив так жити іншим – на повну. Це інтерв’ю Давид Янович дав ТСН у свій 84-й день народження. Його телефон розривався від дзвінків із привітаннями від колег та друзів. Черкаський демонстрував улюблену колекцію годинників. Із книжкових полиць за ним спостерігали фігурки персонажів із його найпопулярніших мультфільмів: “Пригоди капітана Врунгеля”, “Острів скарбів” та “Лікар, ай, болить”.

На його мультфільмах виросло три покоління. Найвідомішому, “Острову скарбів”, цього року 30. Черкаський був першим у Радянському Союзі, хто поєднав мультиплікацію з кінематографом – розповідає друг Давида Яновича, режисер-мультиплікатор Євген Сивоконь. Черкаський любив масштабні роботи. Він захоплювався літературою, музикою, театром та живописом і поєднував усе це в своїх мультфільмах. “Йому подобався такий стиль – скажімо, трошки балаган, атракціон. У нього був талант збирати команду талановитих людей. Він казав: я, як диригент, керую процесом. У ньому, може, ще загинув театральний режисер – йому дуже подобалося працювати з акторами”, – каже колега.

Валерій Чигляєв не тільки знімався у фільмах Черкаського, а й озвучував анімаційних персонажів. Він називав режисера Дейзі – прізвисько, яке Армен Джигарханян дав Черкаському під час знімань. Уже 40 років Давид для Валерія Чигляєва батько, друг та майстер. Зізнається, й досі не вірить, що більше не почує. “Ну, як ти, маленький? А я говорив голосом Джигарханяна: Дейзі, ти губиш мій талант”, – пригадує він.

Черкаський неймовірно любив життя і свою роботу, великі компанії та гучні застілля, любив випити, але ніколи не напивався. “Кожна зустріч із ним – це була якась хохма, якийсь жарт із його боку, пропозиція випити. Горілка і жінки – дві речі, котрими він захоплювався”, – згадує режисер Роман Балаян. Жінки відповідали йому взаємністю – кожна в його компанії почувалася справжньою дамою. Саме Черкаський відіграв вирішальну роль у стосунках актора Валерія Чигляєва та режисерки Зарини Арчакової, молодшої за нього на 34 роки. Це сталося під час першої зустрічі Чигляєва і Зарини. “Давид ось так хапає мене за руку, дуже сильно. Я його таким не бачив. Він каже: вперед! Я кажу: що таке? Це вона! Я кажу: Давиде, ви що, в нас різниця у віці. Припиніть, не бійся, себе не бійся. Стрибай, наче з берега у воду – я бачив, як ви дивитися одне на одного. Це вона. Маленький, не бійся! Не бійся жити”, – пригадує настанови Чигляєв.

Останні роки Черкаський робив комп’ютерні ігри та ніколи не скаржився на здоров’я – у 80 іще катався на лижах у Карпатах. Інсульт на початку вересня був цілковитою несподіванкою для друзів режиссера. Вони вірили, що він одужає, та почали знімати про нього документальний фільм. Прощатимуться з видатним мультиплікатором в четвер у Будинку кіно. Поховають Давида Черкаського на Беркавецькому цвинтарі поруч із батьками.

Кореспондент ТСН Іван Воробйов