В напрямку Землі летить комета, яка загрожує знищити все живе на планеті, однак влада не хоче підривати її та змінювати курс. На небесному тілі виявлено поклади рідкісноземельних металів на трильйони доларів, а тому порятунок людства відтягують до останнього моменту.
Цей абсурдний сюжетний хід комедії Адама МакКея “Не дивіться вгору” частково відображає реальні настрої на ринку рідкісноземельних та кольорових металів.
З кожним роком компанії та споживачі потребують все більше складної електроніки. Для її виробництва потрібно більше металів, однак їхня кількість обмежена, а політичні конфлікти змушують побоюватись зривів постачань.
Загострення відносин Китаю та США, військовий переворот у М’янмі та енергетична криза перетворили постачання рідкісноземельних та кольорових металів на питання національної безпеки для багатьох передових країн.
Тим часом ціни на них б’ють десятирічні рекорди та вже впливають на вартість електроніки. Дорожчає все: від музичних колонок до обладнання передових американських винищувачів. Чого чекати далі?
Метали майбутнього
Рідкісноземельні метали – це 17 елементів таблиці Менделєєва: Sc – скандій; Y – ітрій; La – лантан; Ce – церій; Pr – празеодим; Nd – неодим; Pm – прометій; Sm – самарій; Eu – європій; Gd – гадоліній; Tb – тербій; Dy – диспрозій; Ho – гольмій; Er – ербій; Tm – тулій; Yb – ітербій; Lu – лютецій.
Ці метали не вивчають на уроках хімії, однак у повсякденному житті ми щодня стикаємося з ними.
Наприклад, неодим використовують у виплавці магнітів для комп’ютерної техніки, щоб зробити її компактнішою та потужнішою. Лантан – у виробництві оптики для фотоапаратів та телескопів, а сплави з ітрію – для телевізійних екранів та інших приладів із дисплеями.
Деякі елементи мають унікальні властивості, які дозволяють використовувати їх в складніших проєктах: обладнанні для обробки сирої нафти, авіаційних двигунах, рентгенівських системах тощо.
Ці метали необхідні й для військової промисловості. Так, з них виробляють прилади нічного бачення, зв’язку, двигуни атомних підводних човнів.
Для виробництва лише одного надсучасного американського винищувача F-35 необхідно 417 кілограмів рідкоземельних металів. А їх з 2006 року випустили понад 750 одиниць.
Насправді рідкісноземельні метали зустрічаються у земній корі відносно часто, не зважаючи на свою назву. Складність полягає у тому, щоб виокремити, обробити та зробити їх придатними до використання. Цей процес потребує великої кількості сучасного обладнання та кваліфікованих працівників, чим може похизуватись не кожна країна.
Бразилія, В’єтнам та Росія мають найбільші після Китаю поклади рідкісноземельних металів. Однак ці країни на трьох не виробляють і 2% від щорічного світового їх споживання.
Водночас Китай має розвинені ланцюги постачань та великий технологічний досвід, тому компанії з цієї країни контролюють майже 60% світового ринку видобутку рідкісноземельної руди.
Попит на рідкісноземельні метали зростатиме з кожним роком. А сприяють цьому тенденції на “озеленення” та автоматизацію економіки.
У вітрогенераторах та електромобілях велика концентрація диспрозію та неодиму. На прикладі лише цих двох технологій можна побачити, як стрімко може зрости попит на рідкоземельні метали.
За даними консалтингової компанії DNW, до 2050 року потужність світової вітроенергетики може зрости у вісім разів. А кількість електромобілів з 2020 по 2030 рік збільшиться у 13,5 раза через заборону продажу машин з двигунами внутрішнього згоряння.
Лише за останні 11 років виробництво рідкоземельних металів зросло більш ніж удвічі – до 240 тис тонн. Очікується, що до 2025-го року попит становитиме вже 304 тис тонн. Реальне зростання попиту та видобутку вже випереджає прогнози.
Виробництво традиційних кольорових металів є менш складним, однак більш затребуваним. Мова йде про алюміній, мідь, олово, титан тощо. Їх використовують для виплавки деталей та корпусів.
Попит на них теж зростатиме, адже сучасні технології більш вимогливі до сировини, яка має бути більш міцною, легкою, гнучкою, стійкою до корозії тощо.
Геополітика напружує ринок
Якраз коли компаніям в усьому світі необхідне стабільне постачання металів, на міжнародній арені почались суперечки.
Раніше майже весь світовий видобуток рідкісноземельних металів контролювали Сполучені Штати, однак у 1990-х роках лідерство в цій галузі захопив Китай, який зараз контролює майже 60% світового видобутку рідкоземної руди.
Якщо рахувати з переробкою, то Китаю належить понад 80% ринку рідкісноземельних металів. Як виник такий дисбаланс?
“Китай дуже вдало інтегрувався у ланцюги створення вартості в галузі мікроелектроніки. В часи бурхливого розвитку електроніки американські транснаціональні компанії відправляли виробництво мікросхем та комплектуючих до комп’ютерів у Східну Азію: в Тайвань, Південну Корею, Гонконг.
Коли Китай почав відкриватись, вже тайванські компанії проявили інтерес до видобутку та збагачення мінеральної сировини та рідкісноземельних елементів у Піднебесній. Так країна отримала технологічний поштовх для розвитку галузі”, – сказав експерт Української асоціації китаєзнавців Дмитро Єфремов.
Вперше монополія Китаю стала проблемою для технологічних компаній ще у 2010 році.
Після конфлікту з Японією Піднебесна значно обмежила експорт рідкоземельних металів. Тоді ціна на ці метали зросла одразу в 4 рази. Окремі елементи подорожчали у понад 10 разів.
Експортні обмеження вдалося скасувати лише у 2015 році через Світову організацію торгівлі. За цей виграний час технологічні корпорації перенесли свої виробничі ланцюги до Китаю, де постачання залишались стабільними.
Згодом ринок спіткало нове випробування – торговельна війна США та Китаю, яка знову поставила під сумнів стабільне постачання рідкоземельних металів.
Пам’ятаючи минулий досвід, західні країни та Японія інвестували в нові потужності для самостійного виробництва рідкісноземельних металів. З 2017 по 2019-й видобуток поза межами Китаю зріс удвічі – до 53 тис тонн.
Утім, цього недостатньо. Близько 80% імпорту Сполучених Штатів досі припадає на Китай.
Це дає привід Пекіну розглядати рідкісноземельні метали як сильну карту у конфлікті зі США. За даними Financial Times, Китай вже вивчав можливість обмеження їх експорту для американської оборонної промисловості.
Китайське державне видання Global Times взагалі назвало монополію на рідкісноземельні метали зброєю, яку Пекін може в будь-який момент використати під час ескалації.
Американська влада хоче позбавитись від цієї залежності й змінити структуру ринку. Зараз США планують створити стратегічний резерв металів для збройних сил та заборонити військовим купувати китайські рідкоземельні метали з 2025 року.
Ще до цього – в грудні 2021 року – Китай оголосив про злиття великих рідкісноземельних компаній у велику державну корпорацію. За словами Дмитра Єфремова, це має посилити позиції Пекіну на ринку та збільшити державний контроль галузі.
Вплинув на ринок і військовий переворот у М’янмі, на яку припадає більше ніж 12% світового видобутку рідкоземельних металів. Через нього в країні виникли проблеми з логістикою та постачанням до руди до Китаю на переробку.
Під кінець 2021 року постачання повністю відновили, однак політична ситуація в країні досі залишається невизначеною. Рідкісноземельні компанії М’янми можуть потрапити під приціл американських санкцій під приводом фінансування режиму воєнної хунти.
Геополітична нестабільність у поєднанні з енергокризою та постійно зростаючим попитом підігрівають ціни на рідкісноземельні метали. Наприклад, вартість неодиму лише за рік зросла на 80%. Ціни на основні інші метали перебувають на десятирічному максимумі.
Китайська влада прямо дає зрозуміти, що в майбутньому контролюватиме вартість рідкісноземельних металів, щоб вона не була занадто низькою. Отже, високі ціни можуть зберігатись ще довго.
Дмитро Єфремов вважає, що занадто радикальні обмеження експорту можуть зашкодити й самому Китаю, адже країна досі залежна від постачань мікрочипів з Тайваню, у виробництві яких використовуються рідкоземельні метали.
Дефіцит цих елементів становить загрозу для виробництва електромобілів, сонячних панелей та вітрогенераторів, кількість яких у наступні десятиліття збільшиться в рази.
Вже зараз виробники електромобілів вкладають десятки мільйонів доларів у розробку нових технологій, які дозволять позбавитись від рідкісноземельної залежності.
Втім за словами аналітика агентства IHS Markit Клаудіо Віторі, докорінно це ситуацію не змінить, адже двигуни без рідкоземельних металів матимуть меншу ефективність.
Наслідки вже відчувають на собі й невеликі компанії з виробництва менш складної техніки.
Видання Nikkei Asia згадувало китайську компанію з Дунґуаню, яка виробляє динаміки для Amazon та Lenovo. Зі слів старшого менеджера цієї компанії Макса Сяо, через високі ціни на сплав празеодим-неодим їхній валовий прибуток за рік зменшився на 20%.
Саме невеликі компанії першими відчують на собі удар, адже їм, на відміну від гігантів Apple або Samsung, важче перекласти додаткові витрати на покупців.
На виробників комп’ютерів, смартфонів, електронного обладнання для автомобілів та іншої техніки додатково тиснутиме дефіцит мікрочипів, а тому ціни на пристрої зростатимуть.
Кольорові метали в дефіциті
Перехід до зеленої енергетики та поступова відмова від автомобілів з двигунами внутрішнього згорання потребує також великої кількості кольорових металів.
Наприклад, для виробництва одного електромобіля потрібно використати в шість разів більше корисних копалин, ніж для звичайної машини.
Літій за рік подорожчав на 500%, кобальт – на 70%, нікель – на 30%. Всі ці три метали присутні в батареях електромобілів.
Автовиробники здешевлюють собівартість акумуляторів за допомогою нових технологій, щоб зробити електромобілі дешевшими за класичні машини з двигунами внутрішнього згоряння. Через стрибки цін на сировину досягти цієї мети буде важче.
Серед виробників сучасних авто також зростає попит на алюміній, вартість якого за рік зросла на 55% і зараз майже перебуває на історичному піку.
Виплавка алюмінію потребує багато електроенергії – на неї приходиться близько 30% собівартості цього металу. Цьогорічна енергетична криза в Європі та Китаї змусила зупинятись заводи які його виплавляють.
Американська компанія Alcoa через високі ціни на енергоносії планує закрити завод в Іспанії, який за рік виробляє 228 тис тонн алюмінію. Інші компанії готуються скорочувати виробництва у Словаччині, Чорногорії, Румунії та Франції.
Збільшення потужностей у Китаї могло б вирішити проблему. Останні 10 років на цю країну припадало близько 90% зростання галузі. Однак в Піднебесній обмежили виробництво, аби зберегти стабільне енергозабезпечення та контролювати викиди СО2.
На ціну впливали й геополітичні фактори. Восени 2021 року стався військовий переворот у Гвінеї, де зосереджено 20% світового видобутку бокситів алюмінію. Через це вартість металу оновила 10-річний рекорд.
Побоюються компанії й нападу Росії на Україну. Генеральний директор американської Alcoa попереджає, що будь-яке загострення вплине на постачання металів з РФ.